Отаман Орлик

книга "Отаман Орлик" — Роман Коваль

Ця книжка – про святих і страшних, про месників нашої розтерзаної Батьківщини.

У ній розповідається про боротьбу проти російських окупантів на Київщині та Поліссі в 1920 – 1922 роках, а саме: про отамана Орлика (Федора Артеменка), отаманів Івана Гайового-Грисюка, Івана Галая-Голокопитенка, Панаса Голубенка, Антона Рибку, Якова Смутника-Смутненка, Ілька Струка, Іллю Ґонту-Унятовського, генерала-хорунжого Володимира Галкіна, членів Цупкому Капітона Бендрика-Ґанжу, Федора Наконечного, Івана Чепілка, Грицька Чупринку, Івана Андруха-“Авраменка” та інших діячів Визвольного руху.

Військова рада УССР визнавала отамана Орлика – “крупною фігурою повстанства”. Визнавав ворог і політичний характер його загону. Чекісти писали: “Щоби встановити в Україні УНР, вони так багато вбили червоноармійців, совпрацівників, комуністів, що навіть неможливо з’ясувати їхню точну кількість”.

Так, Орлик безжально рубав, стріляв і вішав, брав у заручники! Руйнував залізницю, пускав під укіс потяги, перешкоджав господарській діяльності завойовників, мобілізував селян, творив партизанські загони, роззброював і роздягав червоноармійців, робив усе можливе, щоб захистити рідну землю від російських орд. А як же з насильниками розмовляти! Терор на терор! Жовто-блакитний терор проти червоного терору!

Епіграфом до книжки “Отаман Орлик” Роман Коваль узяв слова зі звернення ад’ютанта Орлика Ларика Плисаки: “Наші події, які ми творили, будуть записані наколись письменниками в історії золотими буквами. Хай не пропаде даремно пролита кров наших братів-селян, матерів і сестер!” Так і сталося!

У книжці 10 нових розділів, ось деякі з них: “У це важко повірити, але…”, “Спогад російського зайди”, “Гостомельська козачка Ганна Осадча”, спогад Софії Нижник “Зустріч із родичем”, два розділи у співпраці з Владиславом Карпенком – “Орлик визнав його заслуги” (про сотника Сергій Казнодія) і “Січень 1930. Три допити”. Розширено також “Неповний список козаків і старшин Орлика”.

У передмові під назвою “Смерть ворогам нашої неньки України!” автор пише: “Національну ідею полковник Орлик сформулював лаконічно: Українська держава, слава борцям за неї, смерть усім, хто проти неї! Читайте, хвилюйтеся, стискайте кулаки, розпрямляйте хребти!”