[Все публикации об аудиокнигах и магазине AudioBooks.com.ua].

«Аудіокнига в Україні: в очікуванні великих грошей»
Аналітика • Думки вголос // від 13.03.2008
http://www.proua.com/analitic/2008/03/13/103000.html
Андрій Кокотюха, 13.03.2008 10:30

Звукові версії творів сучасних українських авторів бізнесом ще не стали. Хоча на імідж митців працюють.

Поки що одна з головних, якщо не головна причина повільного розвитку ринку аудіокнижок в Україні – погана обізнаність потенційних споживачів із новітніми технологіями. В цьому я переконався особисто. Коли покупець бере в руки компакт-диск із аудіоверсією потрібного йому твору, він не зовсім розуміє, що таке формат МР3, у якому вони записані.

В мене є знайомі, котрі, заплативши 25 гривень ($5) за аудіокнигу, потім удома не могли її прослухати на звичайному CD-програвачі, які сьогодні замінили касетні магнітофони остаточно. Формат МР3 «читають» так само комп’ютери, ноутбуки та DVD –програвачі. Ось тільки з моніторів та телеекранів споживачі звикли все ж таки дивитися фільм і читати текст, але не слухати його. Мало знайдеться тих, хто ввімкне комп’ютер спеціально для того, аби прослухати аудіокнигу. Таким чином, дізнавшись, що на додачу до диску з озвученим романом треба купувати спеціальну техніку (той же МР3-плеєр), пересічні споживачі мовчки ставлять аудіокнигу назад на полицю.

До того ж за межами Києва формат МР3 взагалі менш поширений. Його успішно освоюють великі міста. Проте в Чернігові чи Вінниці продажі аудіокнижок дорівнюють нулю. Тим не менше, книжкові супермаркети тримають їх для розмаїття асортименту і підтвердження власного позитивного іміджу. Мовляв, усі сучасні новинки ринку інтелектуального продукту – до ваших послуг.

Ще одна причина кволості розвитку цього ринку - не сформованість асортименту та відсутність концепції. Хоча плани робити аудіоверсії сучасних українських книжок і української класики виникають у виробників дедалі частіше. Кількість бажаючих запустити власні аудіопроекти збільшується щороку. Ставка робиться на актуальних авторів, але просунуті споживачі поки що частіше купують українську класику. Причина – небажання витрачати час на читання творів шкільної програми з української літератури. Тут принципи, на яких будується робота абсолютно всіх студій запису, діють у повній мірі. Слухати книгу можна на ходу, в машині, за їжею, займаючись прибиранням, під час шопінгу тощо. Тому «Кайдашеву сім’ю» чи «Захара Беркута» тепер можна не вивчати кілька днів, а прослухати без відриву від більш цікавих справ за 5-7 годин. І скласти про цю та іншу класику приблизне уявлення – іншого та більшого не треба, а головне – ніхто не вимагає.

З сучасною вітчизняною прозою складніше. Видавці аудіокнижок не приховують, що хочуть робити основну ставку на авторське виконання. В професійних читців, таких, як Юрій Андрухович, Любко Дереш чи Сергій Жадан, це виходить. Але в решти літераторів бажання прочитати себе особисто часто перетягує логіку та здоровий глузд. Твір би виграв, якби його читав професійний актор. Відтак аматорське, хоч і ексклюзивне авторське читання, лише відштовхує слухачів, які звикли по кілька годин слухати лише добре поставлені акторські голоси професійних читців.

Якість самої продукції – тема окремої розмови. Диски чудово оформлені. Актори читають професійно, підбираючи кожному персонажеві характерну інтонацією. Ціна прийнятна, паперова книга тепер почала коштувати дорожче. Але… Україномовна версія «Острову скарбів» Стівенсона зведена так, що переплутані треки з розділами роману. Може, мені потрапив диск із бракованої партії? Але чому ж фірма не отримала рекламації? Очевидно, через згаданий вже неквапний розвиток саме цього напрямку видавничого бізнесу.

Рано поки що говорити про успішність якогось конкретного проекту. Звісно, є окремі шанувальники, яким не було коли прочитати паперову версію, зате аудіокнигу слухають із задоволенням, відкриваючи для себе того чи іншого митця. Та все ж таки це – одиниці. Тому не дивно, що найпотужніший гравець ринку аудіокнижок, видавництво «CDCom», зробив головну ставку не на професійних літераторів, а на випадкового письменника, зате відомого музиканта і шоумена Андрія Кузьменка (Кузьма Скрябін). Аудіоверсія книги заслуженого артиста Республіки Крим Скрябіна «Я, «Побєда» і Берлін» видана нечуваним для вітчизняної аудіокниги тиражем – 5 тисяч примірників. Характерно, що зі «свіжими» текстами видавці аудіокнижок працюють не часто: згаданий твір Скрябіна виданий кілька років тому і галасу не наробив. Можливо, після прочитання Кузьмою своєї прози це таки станеться.

Більш актуальні твори пропонує видавництву «CDCom» видавництво «Кальварія». З уже реалізованих проектів переважають книги, що вийшли друком без малого рік тому. Проте тут інша біда – ці автори широкому загалу мало що скажуть, бо «Кальварія» пропонує для аудіоверсій переважно літературні дебюти.

- В усьому світі аудіокнижка є лише однією з форм видання літературного твору. Тому «там» їх часто роблять самі видавці суто з комерційних міркувань. І для тамтешніх покупців - це вже звичний продукт, - коментує керуючий партнер «MSBrand Corporation»

Петро Мацкевич. - В Україні ж, наразі, ринок аудіокнижки лише формується. А, оскільки, торгівля книжками і дисками в Україні значною мірою «сегреговані» то, з моєї точки зору, найбільш ефективний метод розвитку ринку аудіокнижки в Україні - той, який вибрала «Кальварія». Ми надаємо ліцензії на тиражування та продаж аудіокнижок компаніям, які займаються тиражуванням та продажем дисків з фільмами, комп’ютерними іграми, музикою і тому подібним.

Таким чином, продаж ліцензій та прав стає більш вигідним у комерційному плані. Мовляв, нате вам пакет, платіть живі гроші, а далі крутіться, як хочете, зі своїм товаром. Трошки іншим шляхом пішло видавництво «Теза» з Вінниці, яке спеціалізується на дитячій та підлітковій літературі. Незабаром пригодницька серія «Тези», яка вже пройшла випробування книжковим ринком, з’явиться у аудіоформаті. Але не гора прийшла до Магомета, а Магомет знайшов гору: за словами директора «Тези» Володимира Брискіна, він як книжковий видавець виступив замовником проекту, а не навпаки – виробник аудіопродукції звернувся до нього. Більш докладна інформація тримається паном Брискіним у секреті.

Таким чином, розповсюдженням буде опікуватися сам замовник, адже треба повернути вкладені кошти. А значить, для пана Брискіна аудіокнига – все ж таки бізнес-проект. У випадку ж «Кальварії» книжковий видавець, заробивши на продажі ліцензії, збутом не цікавиться. Видавець же навряд чи зовсім прогорить: адже він бере в роботу сучасну українську позу лише для асортименту, заробляючи в основному на класиці та посібниках з вивчення іноземних мов.

Самі ж письменники в обох випадках мають із усього цього переважно моральні дивіденди. Бути представленим ще й на аудіоносіях – це працює на створення позитивного іміджу успішного митця, і зовсім не наповнює кишеню. Свого часу одна аудіофірма пропонувала мені як автору 2 гривні з кожного проданого диску при тиражі в… 500 примірників. При вдалому розкладі я міг би заробити $ 200 US на рік… Якщо врахувати, що за аналогічною сумою «від Тимошенко» громадяни України готові помирати в ощадкасах, то заробіток справді серйозний.

Самі ж виробники аудіокниг поки що доволі стримано коментують власні успіхи. Факт, що кілька проектів захлинулися на низькому старті, ще ні про що не говорить. Зате більш красномовною є та обставина, що за останніх півтора роки середня ціна на українську аудіокнигу знизилася з $ 12 US до згаданих уже $ 5 US. Причина зрозуміла: освоїти нахрапом популярний в Америці та Європі, і зовсім незвіданий в Україні «інтелектуальний» бізнес не вдалося. Тому спочатку всі гравці цього ринку вирішили працювати над іміджем.

[Все публикации об аудиокнигах и магазине AudioBooks.com.ua].