Казки, що увійшли до книги Едіт Несбіт «Книга Драконів» написані наприкінці позаминулого століття. Та попри сто з гаком років, які відділяють нас від моменту написання, усі казки видаються свіжими і оригінальними, ніби написаними ось щойно для сучасних дітей. Казки з «Книги…» – це не подобизна дійсності, не осучаснення старих казкових сюжетів. Це свіжа, нова і казкова дійсність, створена Едіт Несбіт. Казки не мають спільної сюжетної лінії та ще й усі відбуваються у різних краях. Деякі – у вигаданій країні Ротундії, де усі тварини мають неправильні розміри, а деякі – у Лондонському передмісті, щоправда, за годину пішки від північного полюсу. Наскрізна ідея у них одна – дракони. Дракони різних форм і розмірів: Червоний дракон, який на ніч стає маленькою вогняною ящірочкою, Крижаний дракон, який розтає, опинившись біля святкового багаття, волохатий дракон, який одомашнюється і стає кішечкою… І попри те, що майже у всіх казках дракони підступні, злі й нечемні, уся книга просякнута аурою драконолюбства. Адже дракони – це, перш за все, уособлення казки. Негативні герої у цих казках інші – злий намісник Нудаза зі своїми мисливськими гіпопотамами, честолюбний чаклун дядечко Джеймс, уже згадуваний міський голова… Тобто – справжнє зло ховається у сучасному світі, зло казкове – це лише чергова пригода. А не було би драконів – не було б і пригод. Не було б і Книги Драконів.
